Як НАБУ рятує одіозного митника Черкасського

На сайті НАБУ прямо зазначено, що місія відомства – «виявлення, знешкодження та запобігання корупції у вищих ешелонах влади з метою захисту національної безпеки України». Тобто Бюро створене не «загалом боротися з корупцією», а бити саме по верхівці, тим хто ухвалює рішення і керує потоками. Це вихідна точка, з якої варто дивитися на діяльністю Бюро.

На цьому фоні історія колишнього заступника голови Держмитслужби Руслана Черкасського виглядає показовою до абсурду. У розслідуваннях про митницю його називають «одним із символів корупції», людиною яка роками зберігала вплив незалежно від того, хто при владі. Перший заступник голови профільного парламентського комітету Ярослав Железняк публічно й різко вимагав його звільнення та притягнення до відповідальності. Журналістські та антикорупційні розслідування демонструють майно на десятки мільйонів доларів за кордоном, оформлене в тому числі на пов’язаних осіб.

За логікою й міжнародною практикою, навіть якщо топ-чиновник передає НАБУ інформацію про інших корупціонерів, це не перетворює його на недоторканного. Максимум може пом’якшити відповідальність у разі доведеного злочину. Тому засекречені судові процеси щодо поновлення ексзаступника голови Держмитслужби на посаді й стягнення йому зарплати за час вимушеного прогулу виглядають щонайменше дивно. Складається враження, що йому фактично виписують індульгенцію за рахунок можливої співпраці зі слідством, тоді як питання незаконного збагачення його та його оточення залишаються без публічних процесуальних наслідків.

Парадокс у тому, що НАБУ створювали саме для того, щоб ловити фігури рівня Руслана Черкасського. Справа про купівлю посад на митниці теж важлива, але по суті вона стосується порушення процедури доступу до державної служби людей, які намагались вплинути на призначення у вищі ешелони влади незаконним шляхом. По суті, притягуються до відповідальності фізичні особи, натомість поза фокусом залишається можливий злочин державного радника митної служби 1 рангу, того, хто вже був на самій верхівці цієї системи й мав реальний вплив на кадрові та фінансові рішення.

Якщо постать Руслана Черкаського з точки зору НАБУ – це не «велика риба», а лише виконавець, тоді хто саме вважається топ-чиновником у митній вертикалі? Чи вважає НАБУ найвищим пріоритетом виявлення порушень з боку ФОПів чи родичів впливових осіб у справі купівлі посад на митниці?

З погляду задекларованої місії НАБУ виглядає, що відбулася підміна пріоритетів: замість системної роботи щодо найбільш очевидного представника вищого ешелону влади суспільству демонструють гучну, але другорядну лінію – про тих, хто хотів купити посади, а не про тих, хто роками, ймовірно, монетизував саму систему.

... так може час видаляти фразу "у вищих ешелонах влади" із місії НАБУ?